23 марта 2009 г.

Ковані ворота. Стилі кованих воріт

Ковані ворота і хвіртка


За давніх часів ворота мали суто прикладне призначення: впускали на обгороджену з усіх боків територію або перепиняли цей шлях. Замикали їх на засуви й замки. Поступово ворота виходили на перший план, стаючи обличчям садиби, і кожен господар прагнув надати їм оригінальність і виразність. Ставши прикрасою вулиць, ворота знайшли ще одну функцію - естетичну.

Ковані ворота – гордість господаря



У ті часи, коли ціни на залізо були дуже високі, ворота в основному прикрашалися дерев'яним різьбленням. Пізніше дерев'яні ворота стали зміцнюватися металевими накладками й спеціальними запорами. Навішувалися й ручки- кільця, щоб стукати й відкривати ворота. Масивне кільце звисало звичайно з пащі мистецьки викуваної звіриної голови. Такі ручки-стукала й накладки, які проходили по всій ширині стулки воріт і додатково скріплювали дошки, надалі широко використовувалися й на суцільнометалевих дверях і кованих воротах.

Якоюсь мірою попередниками воріт можна назвати портали (від лат. porta - вхід, ворота), відомі ще із часів античності. З XІ століття в романській, готичній і давньоруській архітектурі, у першу чергу церковній, поширюються аркові, так звані перспективні портали, оформлені у вигляді уступів, у кутах яких містяться стовпчики, з'єднані декоративними елементами у вигляді дуги.

Говорячи про стародавні ворота, не можна не згадати й про тріумфальних арки, які ведуть свій родовід із часів Стародавнього Рима. Це архітектурна споруда споконвічно була покликана прославляти переможця. Тріумфальний хід мав символічне значенням: прохід під воротами освячував перемогу. Пізніше тріумфальні арки з'явилися в Західній Європі, а потім і на Русі. У містах схожість із тріумфальними арками нерідко мали головні ворота, з'єднані з міською стіною.

У середньовічній Європі, зводячи палаци й замки, архітектори й художники створювали унікальні ковані огорожі із чудовими воротами й кованими хвіртками. По цих дивних по красі й пропорціях пам'ятниках архітектури, що збереглися дотепер, можна простежити, як розвивалося й удосконалювалося ковальське мистецтво. Суворий і виразний романський стиль змінювався стрільчато-кутовим готичним, який, у свою чергу, передав у ХV- ХVІ століттях естафету ошатному й легкому стилю ренесанс.

Крім головних замовників творів мистецтва, церков й великих феодалів, з'явилися нові - купецькі гільдії й заможні городяни. Народжується нескінченна множина варіантів: ворота, що відокремлюють двір від вулиці або площі, палацові ворота, ворота парків, заводські, складські. Кращі вироби ковалів прикрашали вигадливі візерунки й витончені волюти (завитки, спіралі).


На Україні зростання художньої значимості ковальських робіт спостерігався в XVІІ столітті, коли міста - поступово ставали кам'яними.

Вітіюватий орнамент прикрашав ковані ворота часів бароко. У цей час декор став набувати більш округлі форми, на загальний ритм архітектури як би накладалися великі гірлянди й гілки, що ідеально сполучаються з ліпниною будівлі. На воротах з'явилися маски, зірки, квіти, сонце й інші деталі, вирубані з жесті. До цього часу в з'явилася безліч збройових заводів, де налагоджувалася ливарна справа. Успішне освоєння чавунного лиття стимулювало активне виробництво архітектурних деталей із цього матеріалу. З'явилися унікальні чавунні решітки й ворота. У кінці XVІІІ століття можна побачити зразки, де ковані елементи сполучалися з литими.

Прийшовши на зміну бароко класицизм, зберігши незмінною конструкцію дерев'яних воріт, до межі спростив їхню композицію. Классицистичні ворота найчастіше мають форму прямокованника, ворота з округленою верхньою частиною зустрічаються значно рідше. У період пізнього класицизму - ампіру - стулки воріт громадських будівель стали прикрашати деталями, що зображують військове спорядження стародавніх римлян.

Найбільш популярними в обивателів середнього класу були ворота із глухими полотнами, а також ритмічні й модульні варіанти. Глухі металеві ворота по композиції близькі до філенчатих дерев'яні, лише ажурна рама з меандру облямовує стулки. Ритмічна композиція воріт побудовано на повторенні одного вертикального елемента. Звичайно це був спис, рідше - ромб, вузький прямокованник, сильно витягнута волюта або овал. Виготовлені за такою технологією ворота виходили ажурними, кований орнамент красиво читався на просвіт. У композиції, побудованій по модульному принципу, той самий елемент багаторазово повторювався як у вертикальному, так і в горизонтальному напрямках - стулки воріт нагадували килими з геометричним орнаментом.

Наприкінці 1890-х років із Західної Європи в Україні приходить новий стильовий напрямок - арт-нуво, або модерн. У цей час досить розповсюдженими стають рослинні орнаменти. Вони використовувалися й раніше, але тільки модерн привніс динаміку в композиції такого плану. Квітучі верхівки металевих стебел виводилися за верхню обв'язку стулок. Створювалося враження природнього росту рослини, подолання їм навколишнього інертного середовища.

Форма гриба, характерний для модерну "удар бича", по вигину лінії енергійний розчерк, що нагадує, пера - пластичність, динаміка й гармонія, те саме що природної, - риси, характерні для кованих воріт періоду модерну.

Джерело: Ковані ворота. Стилі кованих воріт

Комментариев нет: